(предыдущие дни читайте здесь)

День п’ятдесятий

Полігон. 2-й день тут.

Вночі був у караулі. Дві години. Ходили довкола табору. Тут таке зоряне небо! Я такого давно не бачив!

Зранку — тренування. Робота з АК. Приїхали інструктори з Каскад-15. Вчать нас різному. Наприклад, змусили заряджати магазини до АК всліпу. Тобто, коли заряджаєш патрони в магазин, дивишся не на магазин, а по сторонах.

Потім вчились пересуванню двійками. І йшли на штурм будівлі двійками. Дуже важко. На те, щоб пробігти 30 метрів, йде дуже багато енергії.

А потім до нас приїхали хороші люди з компанії 3М і подарували нам 23 комплекти тактичних беруш Combat Arms. Дякую Анні Книженко за те, що це стало можливим.

Хлопці з 3M приїхали — пояснили, як користуватись і роздали. З нас тепер відгук про роботу цих беруш. Ми — щось типу фокус-групи.

А далі ми пішли по воду. Отак групою. З дозором в голові колони, тиловим дозором. На підході до села хлопці з Каскад-15 показали, як спланувати «операцію з набирання води». Тобто з прикриттями, групою захоплення і т. д. Після планування висунулись. На місці біля криниці тих, хто набирав воду, прикривала група автоматників, з лісу їх прикривали снайпери. Решта групи — в лісі в резерві.

Але насправді все вийшло не дуже ідеально, як на папері. Ми в тиловому дозорі відстали, бо довелось продиратись через дуже густі чагарники. Потім шукали решту групи, бо вона відірвалась. Поки знайшли, то виявилось, що це тільки частина. Де решта — не зрозуміло. Потім всі знайшлися, звичайно. І повернулись на точку збору.

Висновок: важко орієнтуватись на місці без карти і уявлення про місцевість.

Ну а далі вечеря, і на потязі в казарму. Далі сон. Всі дуже втомлені.

Текст публикуется с разрешения автора.

Продолжение дневника Майкла Щура будет опубликовано в разделе «Мнения». Следите за обновлениями

По материалам: Новое Время